Принципи захисту від психологічного насильства та маніпуляцій у Швейцарії

Зміст

Резюме
Вступ
Історичний контекст
Правові принципи
- Законодавство щодо домашнього насильства
- Механізми звітування та заходи захисту
- Роль експертів-свідків
Актуальна юриспруденція
- Рамки справ та важливість експертних висновків
Механізми звітування та підтримки
- Служби підтримки жертв
- Доступність послуг
- Механізми звітування
Суспільне інформування та адвокація
- Національні стратегії та кампанії
- Освіта та підготовка
Реформи законодавства та доступ до правосуддя
- Дослідження та рекомендації
- Порівняльний аналіз
Поширеність насильства на робочому місці
- Статистична методологія
- Порівняння з загальною популяцією
Міжнародний контекст
- Законодавчі рамки
- Виклики та критика
Юридичні обмеження та суспільне сприйняття
- Освітні прогалини
- Інституційні виклики

Докладніше дивіться за посиланням: https://storm.genie.stanford.edu/article/205528

Згенерований звіт може містити помилки. Рекомендується перевірити важливу інформацію.
Зміст не представляє точку зору розробника.

Резюме

Вступ

Правові принципи захисту від психологічного насильства та маніпуляцій у Швейцарії передбачають комплексну систему, спрямовану на захист осіб від різних форм емоційного знущання. Зокрема, рух #MeToo став каталізатором реформ, що підкреслили необхідність жорстких правових заходів для боротьби з психологічним насильством як у приватних, так і у професійних сферах.[^1]

У Швейцарії зміни в законодавстві розширили визначення насильства в Цивільному та Кримінальному кодексах, включивши психологічні знущання. Основні положення дозволяють жертвам домашнього насильства шукати захист, маючи право покинути спільне житло при наявності примусового поводження.[^2] Також система права визнає важливість експертної оцінки в справах, що включають психологічне насильство.[^3]

Історичний контекст

Законодавча база в Швейцарії щодо захисту від психологічного насильства та маніпуляцій значно еволюціонувала. Рух #MeToo підкреслив важливість комплексних правових гарантій проти жорстокості на робочих місцях та закликав уряд до ратифікації нових угод для захисту прав працівників.[^4]

Визнання психологічного насильства як серйозної проблеми стало переломним моментом у правовій сфері Швейцарії.

Правові принципи

Законодавство щодо домашнього насильства

Швейцарське законодавство охоплює домашнє насильство через положення Цивільного кодексу та Кримінального кодексу (StGB). Жертви мають право покинути спільне житло та шукати безпеки для себе та своїх дітей у випадках насильства.[^5]

Механізми звітування та заходи захисту

Жертви насильства можуть повідомити поліцію або прокурорські органи, що ініціює кримінальне провадження та може призвести до обмежувальних заходів проти агресора.[^5] Законодавство також передбачає надання незалежних видів на проживання для іноземців у випадку домашнього насильства.[^5]

Роль експертів-свідків

У випадках, що стосуються психологічного насильства, експертні свідчення можуть бути критичними. Федеральний Верховний Суд підкреслює важливість висококваліфікованих оцінок у таких випадках.[^6]

Актуальна юриспруденція

Збірник рішень Федерального Верховного Суду (BGE) надає важливі прецеденти з питань, пов’язаних з психологічним насильством.[^7] Вироки Суду є обов’язковими для нижчих судів та адміністративних органів.

Механізми звітування та підтримки

Служби підтримки жертв

Жертвам надається безкоштовна, конфіденційна та анонімна допомога, незалежно від їхньої статі, віку чи національності.[^8]

Доступність

Жертви можуть звернутися до будь-якої служби підтримки, яка надасть їм інформацію про доступні ресурси та права.[^9]

Механізми звітування

Жертви психологічного насильства рекомендується документувати свій досвід і звертатися до спеціалізованих служб, які можуть допомогти в юридичних та психологічних питаннях.[^10]

Суспільне інформування та адвокація

Національні стратегії та кампанії

Швейцарія прийняла стратегію та план дій для боротьби з усіма формами насильства, включаючи домашнє насильство та булінг на період 2022-2026 років.[^11]

Освіта та навчання

Освіта відіграє вирішальну роль у формуванні суспільного ставлення до насильства. Програми, спрямовані на просвіту громадськості про наслідки насильства, особливо в школах та закладах охорони здоров’я, є надзвичайно важливими. Ці ініціативи не лише інформують, але й спонукають людей шукати допомогу та підтримку для постраждалих від насильства [13|13] [14|14]. Наприклад, Швейцарське агентство з попередження злочинності співпрацює з різними організаціями, щоб створювати кампанії, які сприяють діалогу про насильство та заохочують жертв звертатися за допомогою [13|13].

Юридичні реформи та доступ до правосуддя

Юридична ситуація у Швейцарії покращується завдяки прийняттю законів, спрямованих на посилення захисту жертв насильства. Федеральний закон 2020 року щодо поліпшеного захисту жертв узгоджує швейцарське законодавство з міжнародними стандартами [12|12]. Групи, такі як DAO (парасолькова організація притулків для жінок), невпинно працюють, щоб представляти інтереси жінок, які постраждали від насильства, та сприяти співпраці між різними службами підтримки [14|14].

Дослідження та рекомендації

Постійні дослідження природи та впливу психологічного насильства є надзвичайно важливими для підтримки адвокаційних зусиль та формування політики. Дослідження показують, що багато людей, зокрема діти, стикаються з насильством, але не повідомляють про це через страх або сором [11|11] [15|15]. Рекомендації щодо змін у законодавстві та покращення підготовки працівників правоохоронних органів та судових служб є необхідними для забезпечення доступу до правосуддя для жертв дискримінації за гендерною ознакою та насильства на робочому місці [16|16].

Порівняльний аналіз

Поширеність насильства на робочому місці

Поширеність насильства на робочому місці значно варіюється в різних країнах, як це показано у перехресному дослідженні серед медичних працівників німецькомовної частини Швейцарії. Дослідження показало, що річна поширеність насильства серед медичного персоналу коливається від 3% в Португалії до 17% в Південній Африці для фізичних нападів, та від 17% в Португалії до 67% в Австрії для вербального насильства. Досвід мобінгу коливався від 11% в Австралії до 31% в Болгарії [17|17]. Ці відмінності можуть бути зумовлені різницею у методології дослідження, системах охорони здоров’я та культурних факторах щодо обізнаності та звітності про насильство на робочому місці [17|17].

Методологія статистичного аналізу

Для статистичного аналізу в дослідженні використовували такі методи, як точний тест Фішера для бінарних змінних, тест Кокрана-Армітажа для тенденцій в порядкових змінних та однофакторний дисперсійний аналіз (ANOVA) для безперервних змінних. Поріг значущості був встановлений на рівні p < 0.05, а аналізи проводилися за допомогою Stata 17.0 [18|18]. Логістичний регресійний аналіз проводився для оцінки зв’язку між досвідом насильства та дискримінації на роботі та різними наслідками для здоров’я, підтверджуючи значний негативний зв’язок між накопиченим досвідом насильства на робочому місці та загальним і психічним здоров’ям [18|18].

Порівняння із загальною популяцією

Для порівняння результатів серед медичних працівників з даними загального працюючого населення була використана національна вибірка з Швейцарського дослідження здоров’я 2017 року як еталон. Обидві групи були зіставні за статусом зайнятості, віком та регіональними демографічними показниками, що підвищувало валідність висновків дослідження щодо насильства та дискримінації на робочому місці [17|17].

Міжнародний контекст

За даними Управління ООН з наркотиків та злочинності (UNODC), хоча Швейцарія вважається безпечною країною, рівень вбивств жінок у домашніх умовах тут вищий порівняно з такими країнами, як Італія, Іспанія та Франція, але нижчий, ніж у Фінляндії та Німеччині [19|19].

Законодавча база

Прийняття Конвенції МОП про насильство та домагання в 2019 році стало важливим кроком у встановленні міжнародних стандартів для захисту працівників від насильства та домагань. Конвенція, підтримана багатьма країнами, спрямована на покращення захисту працівників у робочих середовищах, де часто фіксуються випадки насильства [1|1].

Виклики та критика

Захист від психологічного насильства та маніпуляцій у Швейцарії стикається з різними викликами та критикою. Одна з основних проблем — складність розпізнання та категоризації психологічного насильства в рамках законодавства. На відміну від фізичного насильства, психологічна маніпуляція часто не має відчутних доказів, що ускладнює її переслідування [20|20] [4|4].

Обмеження закону

Хоча Кримінальний кодекс Швейцарії містить положення щодо захисту від домашнього насильства, розрізнення між офіційними та передбачуваними кримінальними злочинами ускладнює досягнення справедливості для жертв психологічної маніпуляції. Вимога до жертв подавати скаргу особисто може відлякати багатьох від звернення по допомогу, особливо якщо вони ізольовані від систем підтримки [21|21]. Більше того, дії, які можуть вважатися психологічно маніпулятивними, такі як емоційний шантаж чи нав’язування почуття провини, часто не охоплюються чіткими юридичними визначеннями, що залишає жертв з обмеженими можливостями для захисту [20|20] [22|22].

Суспільне сприйняття та обізнаність

Існує загальна недостатня обізнаність щодо наслідків та проявів психологічного насильства. Суспільний дискурс часто акцентує увагу на фізичному насильстві, що затьмарює підступну природу психологічної маніпуляції [23|23]. У результаті жертви можуть інтерналізувати стигму, пов’язану з такими досвідами, що призводить до сумнівів у власних сприйняттях або відчуття відповідальності за поведінку агресора. Такий суспільний підхід додатково ускладнює можливість жертв звернутися по допомогу та може сприяти нормалізації маніпулятивної поведінки в інтимних стосунках [23|23] [22|22].

Освітні прогалини

Попри зусилля з просвіти як агресорів, так і жертв щодо важливості поваги та здорових стосунків, багато людей залишаються необізнаними про тактики, які застосовують маніпулятори. Освітні програми, які стосуються емоційного насильства та маніпуляції, все ще обмежені, що призводить до нестачі розуміння, що є здоровою, а що — аб’юзивною взаємодією [23|23] [4|4]. Така відсутність знань може сприяти циклам насильства та маніпуляцій, оскільки жертви можуть не усвідомлювати свого становища як аб’юзивного, доки не стане занадто пізно.

Інституційні виклики

Механізми боротьби з психологічним насильством також стикаються з інституційними труднощами. Служби підтримки жертв можуть не мати достатніх ресурсів чи підготовки для спеціалізованої роботи з випадками психологічної маніпуляції, що призводить до недостатнього реагування на потреби жертв [21|21]. Крім того, юридичні процеси, пов’язані з повідомленням та переслідуванням таких випадків, можуть бути виснажливими, що ще більше відлякує людей від звернення по допомогу [24|24] [7|7].